Semiconscious singing transforms into matter, ethereal zones interact as loudspeaker walls, leaving something untold, trying to tell something.
And the world itself is imagined as a large pile of granular stones that became solid in the crucible of time, passing the path from the atoms that make up air to the crystalline lattice.
Therefore, we essentially live among the stony collapse of lives and sounds and constantly hear the boulders turning over somewhere in the mouth of consciousness, in the garden of stones.
This music relies on relative levers, trying to construct a sufficient foundation for the great mass of emptiness, for the relentless reinforcement of time.
Напівсвідомий спів трансформується в матерію, ефірні зони взаємодіють як гучномовні стіни, щось недоговорюючи, щось намагаючись розповісти.
І це сам світ уявляється великою купою зернистих каменів, що стали твердими на горнилі часу, проходячи шлях від атомів, складаючих повітря до кристалічної решітки.
Тому ми практично живемо серед каменистого розвалу життів та звуків і постійно чуємо як перевертаються глиби десь у пащі свідомості, у саду каменів.
Ця музика спирається на відносні важелі, намагаючись сконструювати достатній фундамент для великої маси пустоти, для невпинного армування часу.
Credits:
Music written and recorded by Yurii Samson in Nova Kakhovka, Ukraine
Photography by Edward Sol
Design by Empty House
Release produced by Dmytro Fedorenko